.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
ЕМОЦІЙНЕ БЛАГОПОЛУЧЧЯ ДИТИНИ В СІМ`Ї
Емоційне благополуччя — одна з базових якостей життя людини, важлива умова збереження фізичного та психічного здоров'я. Його фундамент закладається в дитячому віці та є необхідною умовою розвитку дитини.Емоційне благополуччя—базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Воно проявляється в переважному позитивному тлі настрою, у стилі переживання результатів дій, успіхів і невдач, у розвитку пізнавальної мотивації, у ставленні до оцінки дорослого, у розвитку самоконтролю, переживанні сімейної ситуації. Забезпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно-емоційного ставлення до неї.Родина — це середовище, в якому задовольняється фундаментальна потреба маленької дитини бути прийнятою всерйоз і бути шанованою.Саме в родині задовольняютьсяпровідніпотреби дитини-дошкільника:·у любові та прийнятті;·у розумінні й повазі;·у довірі до навколишнього світу;·у нових враженнях;·в у самостійності;·чітко дотримуватися несуперечливихправил;·у ритмічній організації життя.Способи задоволення емоційних потребдитини:·контакт очей;·тілесний контакт;·пильна увага;·дисципліна, режим;·приклад дорослих;·забезпечення самостійності.Щоб знати, чи комфортно почувається дитина, потрібно вміти розрізняти прояви емоційного благополуччя й неблагополуччя. Докладніше розглянемо свідчення емоційногоблагополуччя або неблагополуччя дитини.Емоційне благополуччядитини виражаєтьсяв таких її рисах:·довіра до світу;·здатність проявляти гуманні почуття;·в умінні співпереживати й відчувати станіншої людини;·в наявність позитивних емоцій і почуттягумору;- здатність і потреба в тілесному контакті;
- почуття подиву;
- варіативність поведінки;
- здатність до позитивного підкріплення себе та власних дій;
- упевненість у собі;
- уміння знаходити спільну мову з іншими людьми.
Риси, що сигналізують проемоційне неблагополуччядитини:
- схильність ображатися;
- вразливість;
- жадібність, егоїзм;
- страхи, тривожність;
- агресія, жорстокість;
- некерованість;
- замкнутість;
- байдужість, відсутність інтересу до будь-чого.
Які ж причини порушують емоційне благополуччя?Дитинавідчуває емоційне неблагополуччя,якщо:•не одержує досить любові від своїх батьків, особливо від матері;•відчуває непогодженість у вимогах до неї;•відчуває велике, невідповідне віку навантаження;•у родині панує негармонійний стиль виховання;•у родині панує неблагополучна атмосфера;•одержує достатньо інформації;•відчуває надмірну суворість батьків або дорослих, покарання, боїться зробити щось
не так.Найчастіше емоційне неблагополуччя переживають діти, які виховуються в проблемних родинах . У таких родинах часто повчають і контролюють, відсутнє якісне спілкування та спільна діяльність. Члени родини не налаштовані одне на одного, вони або сваряться, або відбувається емоційне відчуження. Потреби дитини в таких родинах перебувають на периферії уваги батьків.Варто пам'ятати, що емоційне благополуччя залежить від оптимальності систем «мати — малюк», «батько — малюк». Високий рівень емоційного благополуччя формується, якщо батьки підтримують дитину. Забезпечити такий тип взаємодії можуть гармонійні типи батька й матері.Спокійна і врівноважена мати насолоджується, спілкуючись із дитиною. Вони близькі, але мама не обмежує свободу рухів дитини. Мати почувається здатною відволікти свою увагу від дитини, і водночас вона весь час із дитиною.Гармонійний тип батька характеризується такими якостями: доступністю, участю у спільній діяльності (прямі контакти, догляд за дитиною), відповідальністю, інформованістю про все, що стосується дитини (здоров'я, навчання, захоплення, місцеперебування, бажання, потреби).Емоційне благополуччя забезпечується проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно-емоційного ставлення до неї. Дотримання батьками певних нескладних правил сприяє створенню атмосфери емоційного благополуччя дитини в родині:·прийняття дитини з її позитивними і негативними якостями;·створення в родині безпечної атмосфери, наповненої позитивними емоціями;·заохочення та стимуляція розвитку всіх здібностей дитини;·варіювання дорослими власних стратегій поведінки залежно від віку й поведінки дитини, включаючи форми заохочень і обмежень;·включення в дитяче життя;·підтримка успіхів дитини;·вираження своїх почуттів: ділитися почуттями — значить довіряти;·вирішення конфліктів конструктивними способами;·використання в повсякденному спілкуванні привітних фраз;·прояв любові у вигляді фізичних доторків: обіймати слід не менше 4, а краще — 8 разів щодня.І потрібно простолюбитидитину!Як наслідок, у дитини з'являється почуття емоційного комфорту, виникає прихильність до дорослого, який цей комфорт забезпечує, що дає дитині впевненість у стосунках зі світом. І дитина «виростає впевненою людиною, яка вірить у свої сили, і щасливою людиною, яка завжди зуміє реалізуватися» (Б. Драпкін).Р.SБерегите своих детей, их за шалости не ругайте.Зло своих неудачных дней никогда на них не срьівайте.Не сердитесь на них всерьез, даже если они провинились,Ничего нет дороже слез, что с ресничек родных скатились.Если валит усталость с ног, совладать с нею нету мочи,Ну, а к вам подойдет сьінок, или руки протянет дочка,Обнимите покрепче их, детской ласкою дорожите—Это счастья короткий миг, бьіть счастливьіми поспешите.Ведь растают, как снег весной, промелькнут дни златьіе зти,И покинут очаг родной повзрослевшие ваши дети.Перелистывая альбом с фотографиями детства,С грустью вспомните о бьілом, о тех днях, когда бьіли вместе.Как же будете вьі хотеть в зто время опять вернуться,Чтоб им маленьким песню спеть, щечки нежной губами коснуться.И пока в доме детский смех, от игрушек некуда деться,Вына свете счастливей всех, берегите, пожалуйста, детство.
Емоційне благополуччя в сім’ї і дошкільному закладі – визначальний фактор розвитку особистості дитини з психофізичними вадами
Емоції відіграють у житті людини особливу роль. Останні дослідження вчених показують, що навіть розумові здібності не є такими важливими для неї, як рівень емоційного розвитку.
Нажаль, наша система освіти ще й досі спрямована загалом на формування теоретичних знань і певною мірою ігнорує емоційний розвиток людини.
Народження ослабленої, хворої дитини, зазвичай змінює уклад та психологічний клімат в сім’ї. Всі члени сім’ї і особливо мати знаходяться в стані емоційного стресу.
Стан довготривалого стресу призводить до підвищеної дратівливості членів сім’ї, порушує взаємостосунки між батьками, що в край негативно відбивається на психічному здоров’ї малюка. В такій ситуації формуються неправильні варіанти виховання дитини, що обтяжує її стан і сприяє формуванню вторинних невротичних розладів.
Довготривалий емоційний стрес, в якому перебувають батьки хворої дитини, формує певні особливості, такі як підвищена чутливість і тривожність, невпевненість в собі. Такий емоційний стан разом з тривожністю, невпевненістю в собі погано відбивається на емоційно – особистісному розвитку дитини.
Основним завданням в цей період є перш за все нормалізація взаємовідносин в сім’ї, вироблення єдиного та адекватного розуміння проблем дитини. Перш за все треба навчити маму уважно спостерігати за розвитком своєї дитини, а також оволодіти деякими прийомами по догляду, виховання та навчання дитини. Бабуся може годувати дитину, вчити її самостійно приймати їжу. Мати проводить з дитиною корекційні заняття, розвиває її під час прогулянки. Батько бере на себе фізичний розвиток дитини і т.п. Кожен член сім’ї повинен мати якесь завдання по вихованню і розвитку неповносправної дитини. Тоді в сім’ї відбудеться емоційне прийняття хворої дитини батьками та родичами, зацікавленість в дитині, турбота про неї, вимогливість.
В сім’ях дітей з відхиленнями в розвитку може скластися і неправильна ситуація, а саме – виховання в культі хвороби. В такому разі хвороба дитини стає центром життя всієї сім’ї. Цей тип виховання неблагоприємно відбивається на особистісному розвитку дитини і психологічному кліматі в сім’ї. В родині дитини з відхиленнями в розвитку виховання в культі хвороби може поєднуватись з емоційним знехтуванням інших дітей або навіть батька дитини.
Я хочу зауважити, що в емоційно благополучній сім’ї дітямз психофізичними вадами вдається сягнути далеко, а в іншій – тупцються на місці. Діти з розвиненою емоційною сферою можуть краще налагодити стосунки з тими, хто довкола них (зокрема в дитячому садочку), швидше знайдуть вихід із складного становища, здатні керувати своїми емоціями.
Дослідники спостерігали, як діє на емоційний розвиток дошкільників міміка, інтонація мови дорослих. Виявилося: якщо емоційні прояви дорослих скупі, то діти часто байдужі до того, що відбувається навколо них, прагнення до спілкування з однолітками і дорослими виражено слабо. Це погано не тільки само по собі – відсутність яскравих емоцій затримує моральний, мовний, розумовий та фізичний розвиток дітей.
Слід пам’ятати, що позитивний стан дитини – бадьорість, радість, веселий настрій, почуття захищеності, впевненість – добре відбивається і на життєдіяльності організму в цілому. Негативні ж почуття - стан смутку, переляку, відчуження, страх покарань – ведуть до небажаних результатів.
Якщо дорослі не проявляють до малюка належної уваги і турботи або якщо вони дуже вимогливі до нього, постійно нарікають, сердяться, то у дитини складається недоброзичливе відношення до інших людей, а деколи і злість, заздрість, страх, прагнення до усамітнення, виникають труднощі встановлення контактів з оточуючими людьми.
Радісна атмосфера спонукає дитину до активної діяльності. Їй хочеться допомогти мамі в її хатніх справах, і, звичайно, вона буде з ще більшим бажанням приймати участь у цих справах, якщо вони їй цікаві і дають позитивні результати.
В садочку педагоги намагаються навчити дитину розуміти власні емоції та емоційні стани інших людей, розвинути їхні комунікативні здібності, вибирати оптимальну поведінкову реакцію в конфліктних ситуаціях, виховувати доброзичливе ставлення до людей, що навколо.
На заняттях, під час прогулянок, в режимних моментах в групах панує особлива емоційна атмосфера, що сприятливо впливає на психіку, привчає рахуватися з інтересами товаришів, допомагає підпорядковувати свою поведінку суспільним правилам.
